Економіка Китаю захворіла - аналітики радять збільшити дозу стимулів
Економіка Китаю продовжила втрачати імпульс в останньому кварталі 2025 року, посилюючи аргументи на користь масштабніших стимулів наступного року, повідомили аналітики ING у понеділковій записці.
Коментар з'явився невдовзі після публікації даних, які показали, що зростання промислового виробництва та роздрібних продажів у листопаді виявилося слабшим за очікування. Інвестиції в основні фонди скоротилися сильніше за прогнози другий місяць поспіль — тривожний сигнал про те, що бізнес починає економити.
За оцінкою ING, слабкість роздрібного продажу багато в чому пояснюється відкладеним ефектом субсидій та програм обміну старих товарів, запущених Пекіном наприкінці 2024 року. Хоча ці заходи спочатку спонукали споживання, їхній ефект швидко видихається, і для підтримки попиту програми доведеться розширювати.
Промислове виробництво поки що залишається рідкісною світлою плямою: стійкий зовнішній попит, як очікується, продовжить частково компенсувати внутрішню слабкість. Однак ринок нерухомості та мляві споживчі витрати, на думку аналітиків, стануть головними гальмами для економіки у 2026 році.
«Складніші питання починаються з наступного року і далі. Найсерйозніша проблема для Китаю — це підірвана довіра, яка ризикує стати хронічною», — зазначають аналітики ING.
Нові дані вийшли на тлі інфляційної статистики, що розчаровує, опублікованої минулого тижня. Вона показала, що споживча інфляція залишається стриманою, а виробнича інфляція скорочується вже 38-й місяць поспіль у листопаді.
На думку ING, у політиків залишається чимало роботи, якщо внутрішній попит справді має стати ключовим драйвером зростання у 2026 році, як це заплановано.
Нещодавні заяви Політбюро та Центральної економічної робочої конференції підтверджують, що стимулювання внутрішнього попиту залишається пріоритетом. Однак конкретних заходів було озвучено небагато – за винятком обіцянок посилити фіскальну підтримку.
В ING додають, що цільове зростання ВВП на рівні близько 5% у 2025 році, як і раніше, виглядає досяжним. Проте ризики зниження посилюються — і не лише наступного року, а й у більш довгостроковій перспективі — на тлі внутрішнього попиту, що слабшає.